Запоріжжя – індустріальне місто. Все! Стоп! Далі можна не продовжувати. Цим все сказано – асоціації відповідні. Часто чую, що в Запоріжжі нікуди сходити, немає культурно-мистецьких заходів. Але це не так. І я спробую розвіяти цей міф. Наприклад, у Запоріжжі з 27 по 29 вересня проходив фестиваль театрів-лабораторій «VIEfest» за підтримки Українського культурного фонду. Цього разу до участі приєдналися близько 30 театрів, які були відібрані з-поміж 80 заявок. Артисти приїхали із Києва, Вінниці, Дніпра, Харкова, Запоріжжя, Чернігова, Чернівців, Коломиї, Херсона, Львова.
Учасники виступали на 6 тематичних локаціях – сценічних майданчиках просто неба та творчих просторів міста. Серед них: Запорізький муніципальний театр-лабораторія «Vie», прилегла до театру територія (о. Хортиця, вул. Наукове містечко, 35); Студентський палац культури (колишній палац культури ім. Дроб’язка) при Запорізькому національному університеті (вул. Гоголя, 118); Запорізький обласний краєзнавчий музей (вул. Троїцька, 29); Платформа «Дві Башти» (вул. Верхня, 3); Палац культури «Орбіта» (вул. Лермонтова, 9); Запорізький дитячий театр «СВіЯ» (вул. Козача, 7А); Запорізький обласний центр молоді (вул. Патріотична, 49). За програмою відбулися покази експериментальних вистав та перформансів, проведення майстер-класів, ворк-шопів від практиків сучасного українського театру – експертів Максима Добролюбова (м. Київ) та Романа Шидловського (м. Мінськ, Білорусь). Також у межах заходу відбувся «Фестивальний Ленд-арт», де майстри та художники продемонстрували свої авторські роботи.
Особисто я відвідала три локації: перформанс плейбек-театру «Вахтери» з міста Харкова, майстер-клас від експертів та виставу «Як стати Іваном Івановичем» від театральної студії «Живаго» з міста Лева. Детальніше розповім про вистави. Першим я побачила плейбек-театр з Харкова. Специфіка цього театру в тому, що в акторської трупи зовсім немає сценарію – вони ставлять на сцені історії, які щойно почули від глядачів. У такому форматі театру немає режисера, натомість є кондактор. Це такий собі ведучий, який спілкується з аудиторію, пропонує розповісти глядачам власні історії, вислуховує, ставить питання. Таким чином допомагає акторам зрозуміти, що та як краще показати на сцені. “Вахтери” просили глядачів розповісти історію з власного життя про “Одне і те ж”. І я вважаю, артисти отримали повний фідбек. Адже всього на імпровізованій сцені було показано близько десяти міні-новел, об’єднаних цією темою. Глядач пан Володимир розповів, що в такий театр потрапив вперше. Побачивши зі сторони власну історію у виконанні акторів, залишився задоволеним.
Після завершення перформансу для обговорення зібралися глядачі, актори та експерти. Головна режисерка Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Магара Тетяна Лещова зауважила, що плейбек-театр й справді відрізняється від класичного, але, як і в кожному жанрі, є загальні вимоги до акторів. Тетяні не сподобалось, як актори володіли своїм тілом, як виявляли емоції та те, що не повністю вкладалися в історії. Я ж не можу погодитись із режисеркою. Зрозуміло, що, все-таки, якісь заготовки у трупи були, але це ж імпровізація. Це тут і зараз. У них немає права на другий дубль. Та й за такий короткий час повністю прожити чуже життя неможливо. Тож, я залишилася задоволеною. Бо головне в театрі – емоція, і я її впіймала.
Вистава «Як стати Іваном Івановичем» – це інтерактивний фарс, під час якого акторська трупа висміює тренінги, програми особистісного зростання. Власне, на імпровізованій сцені й відбувався один із сеансів подібного заходу. За допомогою до коуча з особистісного зростання звернулися абсолютно різні й водночас дуже схожі люди: хлопець, який вважає себе зіркою, жінка-феміністка та подружжя, де жінка надто зациклена на своєму чоловіку, а чоловік, власне, страждає від щоденних цькувань дружини. Найцікавіше, що у всьому, що показували актори, брали участь глядачі. Вони розповідали власні історії, разом сміялися, ставили питання. Звісно, текстом атмосферу передати не можна, тому спробую показати, як це було за допомогою відео. Посилання прикріплюю.
Для довідки, плейбек-театр – це різновид інтерактивного театру імпровізації, що складається з двох основних комплементарних практик: розповіді глядачами особистих історій на публіку та миттєвої художньої інсценізації акторами цих розповідей у специфічних формах. У дійстві плейбек-театру завжди є ведучий, який організовує ці практики та супроводжує увесь процес, від вступного до заключного слова.
Немає коментарів:
Дописати коментар